Усі ми знаємо, які бувають істерики у дітей-дошкільнят – сльози, крик, погрози, дитина падає на підлогу або б’ється головою. Важливо пам’ятати, що така поведінка має чітку мету – отримати те, що іншим способом не дозволяють. Після істерики швидше купують іграшки, дозволяють довше погратись і подивитись мультфільм, не виконувати нецікаві завдання.
Батькам, які часто стикаються з дитячими істериками, потрібно пам’ятати наступне.
1. Істерика – спосіб поведінки, дитина шукає шляхи для того, щоб отримати бажане. Якщо через істерики вона не буде отримувати бажане, істерики припиняться.
2. Батькам потрібно зберігати спокій і повторювати слова, наприклад, «поговоримо, коли заспокоїшся», «поки ти кричиш, ми це робити не будемо», «криком ти цього не отримаєш». Слова потрібно підбирати залежно від віку та ситуації, але уже у 2 роки дитина чудово розуміє, про що їй говорять.
3. Без глядачів істерики не буває. Якщо дитина знає, що ніхто не чує і не бачить її, потреба в істериці відпадає. Але якщо ви вийшли в іншу кімнату, то можете почути як дитина щось б’є або ламає. Тому потрібно убезпечити дитину від поранень, якщо падає на підлогу – підтримати, щоб не було травм. При цьому не виконувати вимог, які спровокували істерику.
Якщо ви на людях, вдихніть глибше і почекайте. Без підкріплення така поведінка проходить.
4. Для раннього попередження істерик використовуйте прийоми активного слухання, які дуже гарно описані у Ю.Гіппенрейтер. Наприклад, «так, я розумію, що тобі хочеться цю іграшку, ти засмучена, що ми її не купуємо, але у нас недостатньо грошей зараз». Відмовляйте дитині з повагою до її потреб, не принижуйте.
Істерики, як правило, закінчуються у дошкільному віці. Якщо ж вам важко самостійно з ними впоратись, можете звернутись на консультацію до психолога.