Часто у рекомендаціях для батьків зустрічаємо пораду про те, що гумор допомагає у вихованні. Чому так і як цим користуватись – сьогодні поговоримо про це.
Чи помічали ви, скільки батьки посміхаються, жартують із трирічною дитиною? А чи часто таке спілкування трапляється з підлітками? Чомусь виявляється закономірність, що, чим старша дитина, тим менше сміху, гумору у спілкуванні з нею, більше серйозності.
Для дитини (неважливо, їй 5 чи 15) важливо переключатись із серйозного на несерйозне, із сумного на веселе, із нудного на цікаве. Це дитяча природа і якщо батьки це розуміють, спілкування більш приємне. Почуття гумору дає можливість дитині бути більш вільною у рамках звичних правил. І приклад батьків грає при цьому одну з найважливіших ролей (важливо, щоб це був гумор, а не насмішки).
Інколи несподівана дія батьків, вимоги «навпаки» дають несподівані результати. Часто дитячий непослух є формою протесту проти вимог дорослого. Якщо ж дорослий несподівано переходить на сторону дитини, уже немає проти чого протестувати і дитина починає прислухатись до слів батьків.
Батьки, які час від часу використовують гумор, можуть поводити себе як діти. І саме такі моменти і поведінці батьків найбільш цінні для дитини, адже тоді вона відчуває себе на рівних з батьками, їй легше зрозуміти дорослих.
Ще один важливих із моментів – дитячі фантазії. Особливо часто дошкільнята та молодші школярі дивують дорослих своїми фантазіями. У казках, мріях, вигадках діти не тільки розвиваються, а й намагаються справитись із своїми страхами та емоційними проблемами. Якщо дорослий прислухається до дитячих вигадок, це дає можливість краще зрозуміти свою дитину.
Як підсумок – потрібно бути не тільки серйозними, вимогливими батьками, а трішки дітьми. Це стане кроком до взаєморозуміння.