Категорія: Містечкові історії.
Розсипані ранети
Розсипані ранети

Галина помітно нервувала. Маршрутка з Тернополя до Києва їхала дуже повільно: сніг упереміж з дощем, розкисла дорога підмерзала на ходу і водій лише розводив руками, мовляв, що тут вдієш. Галина натискала на кнопки мобільного. Мама не відповідала і це ще більше підсилювало тривогу. Ось уже місяць, як їй, рідненькій, зробили oпeрацію на хpeбті – і […]

Торт для мами
Торт для мами

– Як гарно зірки моргають. – Вони кличуть нас, Христинко. – Куди, мамо? – Щоб ми знайшли у небі свою зірочку. І щоб не ступали по чужих слідах. – Але ж ми не по небі – по землі ходимо. – Думками у небо злітаємо. Мама, молода й гарна, розчісує гребінцем довге волосся і вплітає у […]

Мамо, народи нам з чоловіком дитинку.
Мамо, народи нам з чоловіком дитинку.

Марічка щовечора дзвонила мамі з Угорщини. З цікавістю розповідала про навчання, про те, як працює волонтером у дитбудинку. І одного вечора таємниче зашепотіла по телефону: – Мамцю, я знайшла хлопця, він кличе мене заміж. – Хто, угорець?! – жінку ніби окропом облили – дуже не хотілося зятя-іноземця. – Ні, Славко наш, теж студент, з Тернополя. […]

Згнию на чужині, та до доньки не повернусь…
Згнию на чужині, та до доньки не повернусь…

Вмостившись на зручному диванi, я пила каву з маленької порцелянової чашечки i розглядала вiтальню. Який все ж таки молодець мiй зять: зумiв вибудувати гарну хату! I донька її зi смаком облаштувала. Недаремно я дiтям грошi надсилала, не намарно гарувала на божевiльну Пенелопу i терпiла огиднi “сеанси кохання” з ненависним Демiсом. Усе це тепер позаду, а […]

Нехай би її груші згнили…
Нехай би її груші згнили…

– Галинко, ти б якось забігла до мене по груші. Уродило їх цьогоріч стільки, що вже й не знаю, куди дівати. А ти ж любиш грушки, – щебетала Марія, запитливо заглядаючи в очі подрузі. – Груші? Люблю, – сказала жінка. І чомусь додала: – Іван, коли залицявся, цілими відрами їх приносив. Та й тепер носить. […]

Перервана мелодія для двох
Перервана мелодія для двох

Надія працює сільською бібліотекаркою. За більш як двадцять літ роботи у царстві книг начиталася стільки сюжетів, пережила подумки сотні чужих доль. Шукала схожу на свою, бо її власне життя, як каже, варте, мабуть, теж, щоб перенести його на папір. …З Анатолієм Надія дружила ще зі школи. Ніхто не сумнівався: вони створені одне для одного. Але […]

Пробач мені. Я одружуюся з… Мариною”
Пробач мені. Я одружуюся з… Мариною”

Місто спало в ранкових сутінках, та вже не спалося Орисі. Сьогодні чудовий день у її родині, виходить заміж старша сестра. Усе чомусь падало з рук від хвилювання, неначе не сестра, а вона наречена. Гуляло весілля, Орисі підморгували хлопці, запрошували до танцю. Та чекала вона на одного-єдиного. Ось-ось мав повернутися з армії Андрій, юнак її мрії […]

Прости мені, донечко…
Прости мені, донечко…

“Ой, недарма я не хотіла Настю за невістку! Недарма. Ніби відчувало моє серце. Чи ж на ній світ тоді зійшовся, сину?” – строчила, як заведена, Орися. “Схаменіться мамо! Ще, не дай Боже, Настя почує! Їй і так важко. І Ангелінку розбудити можете. Хіба від біди хтось застрахований, мамо?” – мовив Іван, обдавши неньку докірливим поглядом. […]

Весілля без нареченого
Весілля без нареченого

Люба майже бігцем поверталася додому, хоча й втомлена, проте з хорошим настроєм. Нарешті про все домовлено, все влаштовано й оплачено. Завтра – шлюбна церемонія і вечір в ресторані. Вже майже рік, як вона живе з Гришею, але, як кажуть, – ні туди, ні сюди. Такі собі “сожителі”, а так хочеться впевнено сказати – мій чоловік. […]

Земне життя – живим…
Земне життя – живим…

Було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на мoгилy коханого букет ромашок. Раніше Богдан дарував їй її улюблені квіти, вона всміхалася, ворoжила на пелюстках і остання завжди припадала на слово «любить»… У ту останню зустріч він теж подарував їй ромашки. Великі, красиві, з яскраво-жовтими серединками. «Я кохаю тебе і завжди буду тобі […]